ОБОРОНА УКРАЇНИ: 100 ДНІВ ГЕРОЇЧНОГО СПРОТИВУ ОКУПАНТАМ

| | |

24 лютого українці прокинулися в умовах початку повномасштабної війни о 3-й годині 40-й хвилині ночі. Вторгнення починається з крайньої точки східного кордону держави. Потому, хвиля обстрілів, розривів снарядів і потрапляння ракет в інфраструктурні об’єкти прокотилася всією територією незалежної країни. Українці отямилися о п’ятій ранку. Почався хаос. Жінки з дітьми на руках, чоловіки з клумаками і валізами вантажили речі у машини. Тоді люди ще не знали – Збройні сили України готові до нападу. Відсіч буде дано. От як згадує перший день війни секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов.

“Вторгнення почалося о 3:40 в Луганській області на ділянці Мілове, але ми думали, що там вони заходять саме по території Донецької і Луганської областей. Ми вважали, що їхня мета після визнання “республік” забрати їх в межах областей. Але потім вже через годину двадцять наступ почався скрізь. Я одразу поїхав до президента, там вже був Денис Монастирський, я приїхав другим. Володимир Олександрович був у білій сорочці, і мені це так, знаєте… запам’яталося… Каже: “Ну що? Будемо боротися!”.

Боротьбу почали з оголошення воєнного стану на всій території країни (ред. триває до 23 серпня 2022 р.). Верховна Рада відкрила своє засідання рано вранці, яке не закривають по сьогодні. У Києві, Сумах, Чернігові, Дніпрі, Львові, Луцьку, Тернополі на захист суверенітету стають загони територіальної оборони. Поряд з військоматами шикуються черги з бажаючих стати на захист кордонів України. Президент звертається до нації. Давайте просто нагадаємо для себе – президент не втік. Йому пропонували прихисток в Європі та США. Він же залишився пліч-о-пліч із ЗСУ, Національною гвардією, поліцейськими, медиками, пожежними, пекарями, продавцями – з кожним українцем.

«Шановні громадяни України.
Сьогодні вранці президент Путін оголосив проведення спеціальної військової операції на Донбасі.
Росія здійснила удари по нашій військовій інфраструктури та по наших прикордонниках, прикордонних загонах. В багатьох містах України було чутно вибухи. ми вводимо воєнний стан на всій території нашої держави.
Хвилину тому я провів розмову з Президентом Байденом. США вже почали гуртувати міжнародну підтримку.
Сьогодні від кожного з вас потрібен спокій.
По можливості залишайтесь вдома.
Ми працюємо.
Армія працює.
Працює весь сектор безпеки і оборони України.
На зв’язку з вами постійно буду я, РНБО, Кабінет міністрів України.
Без паніки.
Ми сильні.
Ми готові до всього.
Ми всіх переможемо, бо ми – це Україна!
Слава Україні».

Потому, дізнаємось: ракети по цивільним об’єктам України летять не лише з території росії. Участь у війні, практично, бере також білорусь, самопроголошений президент якої, ще за два дні до вторгнення рф в Україну, запевняв: ніколи проти братнього, за його словами, народу – не воюватиме. Хоча, до цього лякав – Київ паде за два-три дні. Секретар РНБО пригадує: від білорусі нападу, справді, не чекали. Це і стало тактичною помилкою. Уроки винесено. Оборону посилено.

“На превеликий жаль, дійсно, ми вважали, що з території білорусі не буде того нападу, який, на жаль, відбувся. Більш того, за два дні до війни наш міністр оборони спілкувався з міністром оборони білорусі. І вони запевняли, що ні в якому разі цього не буде”.

Жодного логічного ланцюжка в участі білорусі у віні рф проти України – не прослідковувалося. Та це дозволило окупантам посягати на територіальну цілісність нашої держави одразу на декількох напрямках. У перші дні війни було захоплено Чорнобильську АЕС. Потому, війська просунулися настільки впритул до столиці, що в окупації опинилися: Димер, Іванків, Гостомель, Ірпінь, Буча. Ми всі міста пам’ятаємо – їх одним абзацем не перелічити. Та подвиги кожного мешканця, який чинив опір окупантам – ніколи не буде забутим! У наступні тижні надскладна ситуація у Херсоні та області, Маріуполі, Сумах, під Черніговом… Тривають також обстріли Києва. Харків з перших днів війни опинився під шквальними обстрілами. Більшу частину міста зруйновано. Кількість жертв налічує сотні людей.

Не зважаючи на це, бойовий дух українців – залишається незламним. Столиця героїчно тримає оборону. Переламний момент настає у березні. Окупанти зазнають значних втрат. Купу солдатів беруть у полон. Частина за власним бажання переходить на сторону України. 7 квітня маріонетки країни-терориста тікають з Київської та Чернігівської областей. Весь світ розплющує очі: у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Демидові сотні закотованих, згвалтованих жінок, чоловіків та дітей. Офіс Генерального прокурора оприлюднює заяву, яка датується 8 квітня 2022 року.

“До звільненої від окупантів Бучі здійснила робочий візит Генеральний прокурор Ірина Венедіктова. У місті почали ексгумацію тіл убитих російськими окупантами з місця масового тимчасового поховання.
Одна із братських могил знаходиться біля церкви – там поховано приблизно 67 вбитих росіянами людей. Кожне тіло оглядають фахівці – судмедексперти, криміналісти, слідчі та прокурори. В більшості у загиблих вогнепальні та осколкові поранення від вибухів. Частина загиблих були з документами, решту ж доведеться впізнавати родичам по одягу чи інших ознаках та ідентифікувати по ДНК. Попередньо у Бучі налічується вже більше 300 загиблих. Правоохоронці фіксують кожний злочин, який скоїли окупанти проти українців”.

Паралельно тривають жорстокі бої за Маріуполь. Бійці полку “Азов” з перших днів і по 16 травня утримують рубежі на теріторії заводу “Азовсталь”. Вони регулярно інформували українців про перебіг подій на південному фронті. Врешті, коли закінчилися припаси, а більшість військових були поранені, отримали команду відступати. Більшу частину захисників міста відправили на окуповані території і до рф. Нині йдуть переговори про обмін українських бранців на солдатів країни-окупанта.

Не можемо також оминути увагою героїчі подвиги мирного населення окупованої частини Запорізької області та Херсонщини. Ризикуючи життям, люди виходять на центральні площі своїх міст. З прапорами в руках вони вимагають від окупанта покинути територію суверенної країни. На жаль, наприкінці травня стає відомо: український зв’язок на окупованих територіях – вимкнено. У регіонах, де працюють самопроголошені адміністрації, готуються до референдумів з приєднання до Росії. Надію в українців продовжує вселяти президент. За його словами, Україна обов’язково відновить кодон, який існував до 24 лютого. Потому, звільнить території, які окуповані з 2014-го року.

«Вважаю, що вийти на лінію, яка була 24 числа, для нашої держави – це перемога. Так, не до кінця повернули всі території. Не все так просто. Все одно все повернеться. Абсолютно. Це вже точно. Ми зламали хребет найбільшої, або однієї з найбільших армій світу. Ми вже це зробили. Точно. І психологічно ми це зробили. Вони не стануть на ноги в найближчі декілька років. Але не забуваємо, що всі наші військові, вони так само хочуть жити»

Перечитуючи короткий екскурс в історію маємо пам’ятати про подвиг кожного із нас, вірити у ЗСУ і не опускати рук у боротьбі проти агресора! Слава Україні! Героям Слава!

Автор: Андрій Парасюк

Схожі записи